|
СОЦIУМ Граматика IталІЙськоЇ
мови длЯ украЇнцIв УРОК
16 ВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛІВ
Всі
італійські дієслова можна поділити на
три великі групи або дієвідміни, які
характеризуються різними закінченнями
неозначеної форми теперішнього часу. Перша
дієвідміна охоплює всі дієслова, які в
infinito presente закінчуються на –are: lod-are (хвалити),
cammin-are (ходити), am-are (любити), gioc-are (бавитися,
гратися) та ін. Друга
дієвідміна охоплює всі дієслова, які в
infinito presente закінчуються
на -ere: ved-ere (бачити), tem-ere (боятися), scriv-ere (писати),
… (тратити). Третя
дієвідміна охоплює дієслова, які в infinito
preesente закінчуються на -ire: pert-ire (від”їжджати),
dorm-ire (спати), soffr-ire (терпіти), gio-ire (радіти)
та ін. Для
відмінювання дієслова у так званих
простих часах вживаються особові закінчення,
що додаються до основи дієслова і змінюються
в залежності від особи, способу і часу дієслова;
наприклад, деякі форми дієслова amare: io am-o
(indicativo presente), tu am-asti (passato remoto), egli am-asse
(congiuntivo imperfetto). У
свою чергу, так звані складені члени дієслова
утворюються не за допомогою власних закінчень,
а потребують відповідно особової форми
допоміжних дієслів essere
та avere, які називаються ausiliari - допоміжні
( з лат. мови auxilium - поміч); отже, дієслово,
що відмінюється, є сполученням допоміжного
дієслова у відповідній особовій формі і
часі та способі та форми participio passato
основного дієслова. Наприклад:
io ho amato (я полюбив), це дієслово ho є формою
теперішнього часу дієслова avere і amato є
participio passato від дієслова amare; io sono partito (я від”їхав),
де sono є формою теперішнього часу дієслова
essere, partito – participio passato від дієслова partire. Першніж
детально розглянути три дієвідміни,
розглянемо відмінювання допоміжних дієслів
essere і avere. ESSERE
- БУТИ
Modo indicativo presente io
sono tu
sei egli
e’ noi
siamo voi
siete essi
sono passato
prossimo io
sono stato/a tu
sei
stato/a egli
e’
stato/a noi
siamo
stati/e voi
siete
stati/e essi
sono
stati/e imperfetto io
ero tu
eri egli
era noi
eravamo voi
eravate essi
erano trapasssato
prossimo io
ero
stato/a tu
eri
stato/a egli
era stato/a noi
eravamo stati/e voi
eravate
stati/e essi
erano
stati/e passato
remoto io
fui tu
fosti egli
fu noi
fummo voi
foste essi
furono trapassato
remoto io
fui
stato/a tu
fosti stato/a egli
fu stato/a noi
fummo
stati/e voi
fosti stati/e essi
furono
stati/ futuro io
saro’ tu
sarai egli
sara noi
saremo voi
sarete essi
saranno futuro
anteriore io
saro’ stato/a tu
sarai stato/a egli
sara
stato/a noi
saremo
stati/e voi
sarete
stati/e essi
saranno stati/e
Congiutivo
Presente Che
io sia Che
tu sia Che
egli
sia Che
noi siamo Che
voi siate Che
essi
siano Passato Che
io sia
stato/a Che
tu sia
stato/a Che
egli sia stato/e Che
noi siamo stati/e Che
voi siate stati/e Che
essi siano stati/e Imperfetto Che
io fossi Che
tu fossi Che
egli
fosse Che
noi fossimo Che
voi foste Che
essi
fossero Trapassato Che
io fossi stato/a Che
tu fossi stato/a Che
egli fosse stato/a Che
noi fossimo
stati/e Che
voi foste stati/e
Condizionale
рresente io
sarei tu
saresti egli
sarebbe noi
saremmo voi
sareste essi
sarebbero passato io
sarei stato/a tu
saresti
stato/a egli
sarebbe stato/a noi
saremmo stati/e voi
sareste stati/e essi
sarebbero stati/e imperativo
presente sii
tu sia
egli siamo
noi siate
voi siano
essi infinito presente
essere passato
essere stato/a/i/e participio presente
(ente) passato
stato/a/i/e gerundio presente:
essendo passato:
essendo tato/a/i/e Дієслово
essere має допоміжну функцію (також для
самого дієслова essere) у формах складених
часів всіх зворотних, безособових,
багатьох неперехідних дієслів, а також у
пасивній формі. Наприклад: mi
sono lavato - я помився (зворотне), si era deciso - вирішилося
(безособове), erano stati letti - вони були
прочитані (пасивна форма), voi eravate tornati - ви
повернулись (неперхідне). *Примітки
а) дієслово essere в сучасній італійській
мові не має participio passato (participio passato від essere є
suto, але ця архаїчна форма більше не вживається),
а форма ststo, в дійсності, є пасивною формою
дієслова stare.
б) головні значення дієслова essere: esistere
(існувати), trovarsi_ stare (знаходитися).
Наприклад: Dio
e (esiste) - Бог існує; L’Ucraina e (si trova, sta) in Europa
orientale - Україна знаходиться у Східній Європі.
(Продовження
в наступному номері) Модерна нація
- це... Професор
Осип Мороз із української діаспори в США
останнім часом звертається до
президентських та урядових структур з кількома
пропозиціями. Як він сам вважає,
доленосними для нашої країни. З його поглядами
важко не погодитися. І
не лише тому, що він визнаний на Заході
аналітик, а й через те, що свого часу був
консультантом парламенту та уряду України.
Приводом для зустрічі і цієї бесіди було
повідомлення пана Осипа, що “в своїй
роботі я активно скористався
надрукованим в “Урядовому кур’єрі” інтерв’ю
з Леонідом Кравчуком “Час інтелекту”. Більше
того, зняв кілька десятків ксерокопій
цього матеріалу, розповсюдив серед зарубіжної
української еліти, що стало предметом для
серйозного обговорення. “Відсотків 80
доктрини Кравчука ми сприймаємо, як
мовиться, беззастережно. Проте хотілося б
деякі положення розширити, деталізувати”,
- висловився економіст. Репризою цієї людини,
яка змушена була покинути Батьківщину після
Другої світової війни, може стати
фрагмент передмови до однієї з його
книжок. Доктор економіки за фахом,
футуролог та аналітик за покликанням,
громадянин США за паспортом та українець
за походженням і духом - ось професор
Мороз. -
Пане Осипе, чимало часу ви присвятили
вивченню, аналізові такого
загальновживаного, але ще не всім зрозумілого
поняття, як “ментальність українського
народу”. Що це у вашому розумінні? - У мені,
не зважаючи на висловлені іноді гострі і,
мабуть, не зовсім приємні для українця
речі, присутня велика повага до свого
народу. Та скажу відверто, що українська
нація - це така, що не відчуває часу і
простору. Цей народ звик жити неспішно. Маємо
літо, потім опадатиме листя - прийде осінь,
випаде сніг - буде зима, а там знову тепло. Українець,
як і американський індіанець, - дитя
природи, яке завжди намагалися відірвати
від споглядання та своїх вузьких турбот і
кудись там вести, до чогось “вельми історичного”.
Якщо нинішні нові українці і вживають
запозичене “Час - то гроші”, то це йде не
з коріння. Та й життя цілих поколінь
привчило українця подовгу вистоювати в
черзі за всім, а в черзі домінує мотивація
дістати щось, а не викроїти час для інших
справ. В українській ментальності є
чимало місця для різних припущень. Мабуть,
це викликано довго насаджуваним
переконанням, що догма повинна
коригувати життя, а не навпаки. Так з’явився
народ резолюцій. Вразливість української
суспільної культури в тому, що вона не
створила розуміння і належного ставлення
громадянина не лише до самого себе, а й до
Конституції. Зупиніть будь-якого
перехожого в США і запитайте, хто він як
американець? Почуєте безліч варіацій відповідей,
які супроводжуватимуться білозубою посмішкою.
Та всі вони зведуться до одного: вам
скажуть, що поняття “американець” отут і
вкажуть на серце і голову. Тепер повторіть
опитування десь в Україні. У відповідь
побачите широко відкриті очі, хоча хтось
сподобиться на розмиті, непродумані відповіді. Далі
запитайте перехожого про ставлення до
законів, держави - знову ж нічого оригінального
не почуєте. Хіба що потік скарг. До речі,
українській громаді за кордоном імпонує
доктрина пана Кравчука щодо інтелектуалізації
українського суспільства. Та ця програма
має брати за мету достукатися до кожного
громадянина. Щоб він у підсумку знав, хто
він, чого добивається у розмаїтті людських
спільнот? - Цю аналітичну викладку треба
сприймати як “усе у нас погано, і ось це
також”? - Скажемо інакше: нинішня поведінка
суспільства не завжди раціональна.
Сьогоденне співжиття націй на планеті
вимагає від кожної великого раціо. По
ходу вперед із можливих варіантів
вибирати найприйнятніші. Але які варіанти,
коли, за умови, що всім це робити важко,
українцю, який звик покладатися коли не
на когось, то на Матір Божу чи святого Юра,
варіантність складна і поготів. Як такий
може бачити ближнє чи подальшє майбуття
країни! Для цього усвідомлення мають
добре попрацювати кращі науковці. Багато
вчених України вивчає минуле. Це теж потрібно,
але головне знати, як жити далі. Мусять
бути глибокі пошуки, інтелектуальна зацікавленість.
За великим англійським аналітиком Тойнбі,
Україна отримала виклик часу, історії.
Шанс піти вперед. Яким буде відгук? Ми
повинні дати оцінку силі свого опору та
терпимості щодо змін, проаналізувати свої
побоювання, симпатії, а також здібності
та здатності. Колись японець найважливішим
для себе вважав Японію, потім підприємство,
де працює, затим родину і аж після неї
самого себе. Тепер, зважаючи на високий рівень
державності, логіка стала зворотною зі ще
кращими результатами. Таку
трансформацію, певно, маємо пройти і ми.
Майбутнє України - не соняшники поміж
глечиками на тинові. Воно у нових
технологіях, електроніці, космічних
кораблях, високорентабельному
агропромисловому комплексі. Шароварна
республіка нічим не краща бананової. Хоча
якщо на якійсь українській машині, визнаній
у світі, емблемою буде соняшник чи фігурка
чумака, то це лише підніматиме націю в
очах інших. - У телефонній розмові ви
сказали, що у вас є міркування щодо поняття
“модерна нація”, яке неодноразово згадується
в інтерв’ю з Леонідом Кравчуком. Можете
ними поділитися з нашими читачами? - Хотів
би зауважити, що її не створиш за ніч. Бо
головне - це нація, яка добре знає, чого
хоче. Президент Клінтон приймає рішення
виділити з федерального бюджету 20 млрд.
доларів на оновлення комп’ютерної бази в
загальноосвітній школі. Знає така нація,
чого добивається? Назвіть мені кілька рішень,
на яких би я пересвідчився, що й українська
нація знає, чого воліє. А тепер чисто
конспективно. Сучасна
модерна нація - це та, яка, насамперед, має
науку світового рівня. В якій соціологи, а
не поети мають визначати, де ми сьогодні і
з чим крокуємо у завтра. Це
нація, яка чітко знає свої пріоритети. Не
в значенні “літаки чи пшениця”, а в
широкому, філософському розумінні.
Наприклад, з чітким усвідомленням, що бідні
люди - небезпечні люди. І з бажанням
масово бути заможними. Модерна нація не
повинна відмахуватися од футурології,
себто глибокого вивчення свого
майбутнього. Ця наука, як бачимо, більше
потрібна не письменникам-фантастам, а
реалістам-практикам. - І саме з цих
переконань виходить ваша пропозиція,
адресована високим посадовим особам,
провести черговий Всесвітній конгрес
українців під девізом “Побудова української
модерної нації”? - Я справді апелюю до
Президента та Прем’єр-міністра, під
патронатом яких, вважає діаспора, і
повинен відбутися конгрес. На жаль,
громадські організації України якщо й мають
чітко визначену мету, то приречені
плавати на мілководді. Тому нас за
кордоном приємно вразила позиція
товариства “Інтелект нації”, де є
реальна мета і амбіційні настрої. Ми
готові підписатися під висновком
президента товариства пана Леоніда
Кравчука про те, що суть і зміст зустрічі
українців усього світу слід перелицювати.
Конгрес має проводитися за схемою, про яку
я згадував стосовно української науки. Не
тужити, що невтішним було минуле, а
визначити, як жити далі. Тому свої
пропозиції я надсилаю не лише Президенту
та Прем’єр-міністру, а й лідерам цього
товариства. Воно зможе підпрягтися і
допомогти. Щодо суті. Якщо зовсім коротко,
то в основі маємо покласти принцип “краще
один реальний проект, ніж дві сотні гасел”.
Організація другого Всесвітнього форуму
українців, на якому я очолював одну із
секцій, залишила відчуття неповної
продуманості. Якби малося на меті
грунтовно обговорити шляхи розвитку
ринкової економіки, поглиблення
демократизації суспільства, це було б
набагато корисніше. На форумі майже не
було молоді, переважно старші люди. Хіба
це правильно? Кому будувати те майбутнє,
про яке постійно йдеться? Як так ідеться,
то швидко переведеться. Крім того форум
не розділив державні та громадські функції.
Що саме робитиме для українства держава?
Чим на своєму рівні займатиметься
громадськість? Які повноваження та функції
кому передати? Про це мови не було. Взагалі
склалося враження, що захід проведено для
того, щоб, як кажуть в Україні, було. Зібралися,
поговорили та й роз’їхалися. - Тоді
виникає запитання, якою ви бачите роль
наступного форуму, який, за планами, має
відбутися наступного року? - Ніхто не
повинен мати монополії на мудрість.
Наступний форум має стати місцем, де
створюється збірний вищий розум. У цьому
зібранні повинен взяти участь найпотужніший
інтелект українського народу. Не
констатуючий, а діючий, або хоч готовий до
дії. Настав час підняти його, надихнути. І
тоді сотні і тисячі талановитих молодих
людей зголосяться на підготовку форуму
за новітніми підходами, бо існуючі
структури, їхні методи і результати
роботи не можуть влаштувати світове українство
політично, економічно, соціально,
технологічно. Настав час об’єднатися не
лише “проти”, а й “за”. За наше буття в
наш час. Я чітко розумію, що опір до змін є
однією з головних причин стану, в якому
перебуваємо. Але цей опір за допомогою
соціології, новітнього менеджменту можна
пом’якшити. - Тема ролі та місця діаспори
в наших перетвореннях обговорювалася з
усіх боків. Проте ваші пропозиції,
передані, зокрема на адресу товариства “Інтелект
нації”, це питання порушується знову. На
чому робиться наголос? - Роль діаспори в
розбудові модерної української нації не
повинна зводитися до лише морального співчуття,
що іноді супроводжується матеріально. І
про це слід сказати голосно на черговому
форумі українців. Саме про те, що діспора
може потужно допомогти підняти сферу
менеджменту. Справді ринкового, але соціально
зорієнтованого менеджменту, до якого
важко і затратно дійти самотужки, але якого
можна навчити і навчитися. Це невеликі
витрати, але значні результати. І ще одне.
Україні потрібен не один Ющенко, а десятки
тисяч висококваліфікованих керівників.
Давайте уяснімо одне: лідер - це не посада,
а спосіб мислення. У підготовці сучасних
мислячих лідерів оптимальніше і швидше
буде скористатися досвідом кращих
представників діаспори. А це допоможе у
вирішенні завдання номер один - подоланні
економічної кризи. Завдання номер два -
боротьби з корупцією. І номер три -
посиленні ролі науки, освіти, інтелекту
взагалі. Бесіду
вів Андрій ЧИРВА “Урядовий кур’єр”
|